Крила

я ніколи не стану "чиєюсь"
і серця свого не посмію комусь
віддати

нехай осінь моя
збиває до крові ноги
у танцях брехливих

і хай розгубиться світ,
намагаючись мене
упіймати

та ба! - навіть диявол заздрить
моїм крилам просторим
і вічним

я ж бо так довго ліпила їх,
збираючи біль по краплині,
мов віск
розжарений

і хай розриваються вени
під громом музики

хай ще стогне зима
за холодними вікнами

нехай думають люди,
що блефую я

начхати

я ж тепер маю крила!
і небо, глухе
на звуки

у ньому, жаль, більше
янголи не
співають...