пʼятниця, 20 липня 2012 р.

Дзвінок

Привіт, Боже

Вибач, що турбую
так пізно

Я випадково загубила Твій
номер телефону
і безлімітний стартовий
пакет

тепер кожен дзвінок
на небо
коштує мені величезних
зусиль

Як Ти, Господи?

Вибач, що стільки
мовчала

Я чомусь зійшла з дороги,
опинившись на перехресті
несподіваного атеїзму
і нервового пофігізму

(із припадками альтруїзму,
нарцисизму,
перфекціонізму
і ще багатьох
бридких нав'язливих -ізмів)

Поговори зі мною,
Боже

Мені так бракує Твого
голосу,

як бракує дитині
мами
чи птахові
крил

Озвися до мене,
Господи

Моє самотнє
некомунікабельне серце
дуже чекає
Твого дзвінка

підморгни мені з неба

Інколи достатньо крихітного
спалаху
першої-ліпшої зірки,

щоб уже ніколи в житті
не захотілося
проклясти темряву...

Немає коментарів: