Teneritas Aegra

ти - мов пекарня
для моєї
анорексично худої
ніжності:

чим більше у повітрі твоєї
присутності,

твоїх запаху, дотиків,
усмішок і
поглядів,

тим сильнішими стають
її муки від
голоду...

наростаюче тремтіння,
хворобливо збільшені
зіниці,

благання,
що застигають желатиновим
болем
у ледь-чутному
шепоті...

але ж усім давно відомо:
так само, як астматики
задихаються
у погоні за
киснем,

так і голодні помирають
від раптового перенасичення

шкода лише, що
з усмішкою на устах...